Машиною у Європу: поради та хитрощі

21 грудня 2016 Україна невдовзі очікує угоду про безвізове подорожування до країн Шенгену. Цього року я лише те й робив, що їздив по всій Європі та інколи буквально жив у моєму Канґу. За ці подорожі зібралось декілька хитрощів та порад, що були не дуже очевидні для мене у призмі водіння в Україні. Це не є вичерпним довідником, та я залюбки приймаю pull request-и із виправленнями та доповненнями. Сподіваюсь, комусь це буде корисне. Всі ілюстрації — фото які я сам власне зробив у 2016-му.

Кордон
Заправка
Закупки та зв’язок
Стоянка
Автотраса
- Він’єтки
- Телепас
Їзда у містах
Окремі країни
Корисні інструменти

Кордон

На кордоні відбувається по 2 види контролю від прикордонної служби кожної країни: паспортний та митний. Паспортний контроль перевіряє вас і пасажирів, але можуть попросити відкрити двері та багажник авто, щоб пересвідчитись, що там нема інших людей. Митники можуть попросити розпакувати сумки на власний розсуд, тому пакуйте багажник так, щоб все було зручно діставати. У країни Європейської Унії заборонено ввозити продукти тваринного походження (м’ясо, сир, молочні продукти, але в теорії і молочний шоколад) позаунійного виробницьтва, їх можуть попросити знищити. Між країнами Шенгенської угоди відсутній регулярний паспортний контроль. Між країнами Європейської Митної Унії — митний. Таким чином кордон Швейцарія-Франція має лише митний контроль, а Хорватія-Словенія — лише паспортний. Смуги на пунктах прикордонного контролю розділяються на зелений та червоний коридори. Буває також окрема смуга для власників паспортів певних країн, а також для малого прикордонного руху. В останню краще не становитись, бо вона рухається дуже повільно.

Із обладнання та документації із собою варто мати, додатково до обов’язкового по Україні:

Відблискуюча жилетка
Поліси медичного страхування на час подорожі
Поліс страхування ОСЦПВ «Зелена Карта» на авто
Довідка про наявні кошти на рахунку не старіша ніж 7 днів, готівка, інші підтвердження платоспроможності та цілей поїздки
Ремкомплект запасних ламп та запобіжників (в теорії можуть запитати, ніколи зі мною не траплялось)
Впевнену відповідь на питання щодо напряму та мети поїздки

Авто із візуально помітними несправностями можуть не пропустити.

Заправка

Стратегічно важливий торговий центр у Секешфехерварі

На заправках в Європі зрідка бувають заправники, тому варто навчитись заправлятись самостійно перед виїздом. Після від’єднання пістолету табло має показувати нулі. На заправках, де оплата іде касиру на виїзді, буває потрібно почекати, поки розплатиться людина, яка заправлялась на вашому місці до вас. Зазвичай, спочатку ви наливаєте пальне, а лише потім ідете платити, на відміну від України. Як варіант, часто буває можливість оплати картою у порядку самообслуговування. В цьому випадку, ви спочатку авторизовуєте платіж з карти у автоматі, а потім заправляєтесь. Для заправок без персоналу та в неробочі години це буває єдиним способом розплатитись. Автомат зазвичай блокує близько 100 € наперед, а потім відпускає зайві кошти після завершення заправки, тому важливо, щоб на карті було достатньо грошей. Я бачив автомати самообслуговування, що приймають готівку, але вони не видавали решту.

На автотрасах пальне майже завжди дорожче через певну монополію, якою вони користуються. Заправки розташовані менш щільно, ніж в Україні, відстані порядка 50 км між заправками аж ніяк не рідкість. У великих мережевих гіпермаркетах (Ашан здебільшого, але і Tesco, METRO, Intermarché) навпаки мають свої брендовані дешеві заправки. Пальне там одне з найдешевших, а якість як на мене прийнятна. Може бути корисно пошукати подібні заправки заздалегідь біля вашого бажаного маршруту. З іншого боку, зазвичай на них багато машин.

Закупки та зв’язок

Українські картки зазвичай приймаються. Якщо можливо, зробіть картку із чіпом. Хоча в більшісті терміналів в магазинах можна використовувати прості картки без чіпів, дуже часто автомати самообслуговування та місця без Інтернету, такі як брамки оплати автотрас, можуть їх не приймати. Безконактні карти дуже зручні та поступово стають розповсюдженими, але вони не є обов’язковими окрім рідких випадків, таких як, наприклад, туалети на автотрасах Німеччини. Деякі карткові термінали дають вибір валюти оплати між валютою країни перебування та валютою самої картки. В другому випадку банк продавця сам робить обмін валют по завжди невигідному курсу, тому потрібно платити у валюті країни де це можливо, що дозволить довірити обмінні операції вашому банку.

Для зв’язку найдешевше купити місцеву SIM-крту. ЄУ має ціль зняти оплату за роумінґ під час інтер-унійного зв’язку, але ціни завдяки цієй політиці вже дуже низькі. Якщо потрібен постійний номер із безкоштовними вхідними, є TravelSim та його декілька аналогів, але мобільний Інтернет у них дорогий. Доступ до Інтернет стає важче щодалі ви їдете на Захід. Якщо хочете поїсти та посидіти онлайн, краще перевірте зв’язок та можливіть аутентифікації своїм телефоном перед тим, як замовити щось в їдальні чи на заправці. Поза автотрасами, я рекомендую шукати мережеві фаст фуди, такі як McDonald’s, KFC, Burger King тощо. Звісно, там не буде автентичної їжі, та й взагалі їсти там не дуже варто, але їх легко знайти на офлайнових картах, вони мають легкопомітні логотипи та на них гарантовано є гарячі напої, стоянка, туалет та Інтернет. Ну, ви в темі.

Стоянка

Італійський паркувальний диск із кишенькою для страховки

Стоянка в межах центу міста зазвичай платна та має обмеження, хоча це різниться од країни до країи. Як правило, вулична платна стоянка безкоштовна від 19:00 до 8:00, на вихідних та державних святах. Втім перевіряйте вказівки на паркоматі, деякі стоянки завжди платні. Паркомати приймають лише монети, запасіться ними заздалегідь. Оплата переходить на наступний оплачуваний період, тому якщо ви приїхали о 18:00 на стоянку, що коштує 1 €/год., та сплачуєте 2 €, на квитку буде вказано, що кінцевим терміном вашої стоянки буде 9:00. Це також дозволяє заплатити наперед за стоянку зранку, якщо ви приїхали у вже безкоштовний час.

В деяких країнах є стоянки із обмеженням часу за допомогою спеціальних паркувальних дисків. Ви маєте виставити час приїзду на дискові так щоб можна було перевірити, чи ви не вийшли за межу. Диски можуть бути виконані як окреме приладдя, яке треба лишати на панелі приборів, або ж як наклейки на вітрове скло. Зазвичай паркувальний диск можна купити на заправках, або в магазині автозапчастин. Диск на фото вище я купив за 1 € у магазині на італійсько-словенському кордоні у Ґоріції. Стоянку із обмеженням часу можна вирізнити за іконкою паркувального диску поруч із знаком P. Найчастіше подібні стоянки також мають синю дорожню розмітку.

В містах часто буває система Park-and-Ride де можна лишити авто за заниженою ціною або ж і зовсім безкоштовно за умови того, що ви пересідаєте на громадський транспорт, а на виїзді показуєте прокомпостований квиток. Деталі залежать від міста та країни. Щоб уникнути зловживання подібні стоянки в межах цетрів міст майже ніколи не дозволяють паркуватись на ніч, а ті, що знаходяться ближче до траси часто бувають просто дешевими стоянками, що розташовані близько до зупинки громадського транспорту без умов щодо квитків.

Автотраса

Машина з Сан Маріно повертається додому із Франції

Автотраси можуть бути безкоштовними або платними залежно від країни. Деякі платні траси вимагають покупки наклейки-він’єтки яка відкриває необмежений доступ до траси тоді як інші стягують оплату за відстань, яку ви проїжджаєте. Останнє може бути реалізовано як серія брамок оплати із фіксованою вартістю або ж при в’їзді ви маєте взяти квиток, за допомогою якого розраховується вартість оплати при з’їзді. Брамки оплати мають позначення прийнятних способів оплати та кодуються кольорами, але значення кольорів можуть мінятись між країнами. Інколи вас можуть випустити з автотраси, якщо оплата картою не пройшла. В такому випадку вам дають чек із кодом, який дозволяє погасити борг онлайн протягом декількох днів, на протязі яких оператор траси не буде проти вас позиватись. Але так краще не робити, бо погубите багато часу на брамці пояснюючи, що сталось.

На трасі не можна зупинятись крім спеціально виділених ділянок. Зазвичай є окрема смуга для аварійних випадків, або з виділені аварійні місця. Їхати завжди потрібно у правій смузі за можливістю, потреби робити лівий поворот все одно немає. Смуга, що згодом виходить з траси, або ж змінює напрям виділяється дорожньою розміткою.

На станціях є заправки, їдальні, стоянка, Інтернет, туалети, інколи магазини, отелі та інші зручності. Покажчики на з’їзд до станції зазвичай вказують відстань до наступною, що дозволяє зорієнтуватись чи потрібно зупинятись зараз або ж можна ще їхати далі. Спати в машині на стоянці станції цілком прийнятно.

Він’єтки

Деякі країни збирають оплату трас у формі він’єток, що їх потрібно купити та приклеїти на вітрове скло. Він’єтки продаться на заправках в межах країни та у сусідніх країнах близько до кордону. Зазвичай для він’єтки є вибір часу дійсності, тому можна обрати ту, яка вам підходить за тривалістю вашої подорожі. Він’єтки не можна переносити на інші авто і вони легко рвуться при відклеюванні, тому старанно їх приклеюйте з першого разу. Клеїти він’єтку потрібно прямо на скло її власним клеєм, уловки на кшталт скотчу заборонені та є підставою великих штрафів. Клей, що лишається після зняття він’єтки, можна прибрати органічним розчинником, наприклад рідиною для зняття лаку з нігтів або ацетоном. Річні він’єтки зазвичай дійсні з грудня року, що передує року дійсності він’єтки до січня наступного року включно.

Телепас

В країнах де оплата нараховується залежно від відстані, буває також можливість оплачувати за допомогою радіо-маячка, який автоматично проводить розрахунок на пункті оплати без необхідності зупинятись та платити готівкою чи картою. Далі я сукупно називатиму такі пристрої телепасами від їх італійської назви. Залежно від країни та обраного пакету телепаси можуть бути анонімними, прив’язаними до авто чи власника, передплачені, або ж для власників банківських рахунків у SEPA-зоні буває можлива пост-оплата в кінці місяцю. При проїзді брамки із телепасом не потрібно брати квиток. Телепас дає можливість значно скоротити час проходження брамок оплати, унеможливлює проблеми обміну готівки чи карткових обмежень, дозволяє взимку не відкривати вікно на холод, а також багато де допомагає уникнути черг на оплату завдяки окремим зарезервованим брамкам.

Кріплення для телепаса наклеюється на вітрове скло, а сам пристрій можна знімати. В комплекті зазвичай дарують металізований пакетик для зберігання так, щоб унеможливити випадкове спрацьовання. Усі пристрої, що я тримав в руках були вироблені фірмою Kapsch. Кріплення більш-менш універсальні: білоруський підходить на польське кріплення, а французський на італійське. Телепас працює і без кріплення, його можна тримати рукою в потрібному місці при проходженні брамки. Це зручно для використання свого пристрою на чужому авто, або ж для тестування правильності місця кріплення.

Місце кріплення потрібно підбирати дуже уважно з урахуванням особливостей авто. Справа в тому, що автомобільне скло часто має металізований склад, який відсікає ультра-фіолетовий та інфра-червоний спектр випромінювання. Комунікація телепасу із зчитувальним пристроєм відбувається якраз на тих частотах, що фільтруються склом. Тому автовиробники роблять на вітровому склі спеціальні зони, вільні від металізації. Зазвичай вони знаходяться на ділянці біля салонного дзеркала, у випадку мого авто, межі неметалізованої зони можна побачити візуально, якщо добре придивитись. Продавець телепасу може дати приладдя для тестування скла, але не варто на нього особливо покладатись. Найнадійніша перевірка — проїхати в брамку, але лише в країні, де брамка має шлагбаум, щоб у випадку, якщо телепас не спрацює, не попасти у проблемну ситуацію чи на штраф.

Їзда у містах

Телепорт з Польщі до США, на задньому плані знак міської зони

Межі міської зони де потрібно знижувати швидкість позначаються білими або жовтими знаками як в Україні, або спеціальним білим знаком що показує межі забудованої ділянки в залежності від країни. Як правило немає дозволеного перевищення швидкості і часто трапляються електронні панелі, що показують свої заміри вашої швидкості, щоб ви встигли виправитись до того, як вас спіймає вже справжній радар.

Перехрестя у багатьох маленьких містечках роз’їжджаються за правилом перешкоди праворуч без спеціальних позначень. У країнах Західної Європи знаки руху за смугами трапляються дуже рідко, потрібно орієнтуватись на позначення на дорозі для вибору потрібної смуги. Так само знаки уступити дорогу та стоп інколи замінюються відповідно пунктирною та широкою суцільною лінією перпендикулярно до напряму руху, тому уважно дивіться на дорогу.

Як правило водії не показують лівий поворот при заїзді на коло. Короткочасне увімкнення дального світла як знак того, що ви добровільно уступаєте дорогу, а також аварійка у знак вдячності зазвичай зрозумілі і вживані так само, як і в Україні. У Західних країнах водії частіше дякують за допомогою жеста із розкритою долонею, але аварійкою можна користуватись без опасінь, що це може когось збити з пантелику. Дехто, переважно водії вантажівок, натомість почергово вмикають лівий та правий повороти.

Окремі країни

Польща

МакДональдз у Закопаному добряче маскується

В Польщі секція світлофору із стрілкою ліворуч не дозволяє розворот. Для розвороту на секції має бути стрілочка донизу, або її комбінація із іншими стрілочками. Це стосується лише світлофорів, знаки руху за смугами на поворот ліворуч дозволяют розворот, хоча інколи мають окреме позначення.

Польща має змінний ліміт швидкості в межах міста: 50 км/год. вдень, і 60 км/год. вночі. Також, обмеження на автотрасах найвище в Європі (не рахуючи німецьких безліміт) — 140 км/год. Траси дуже доброї якості. Існує телепас під назвою ViaToll, купити можна на деяких заправках. Не всі пункти оплат ще обладнанні необхідною апаратурою, тому навіть із телепасом, на більшості брамок доведеться платити вручну. На пунктах оплат примають як злоті, так і євро.

Пункти обміну валют називаються kantor. Гривня зазвичай має неймовірно невигідний курс, краще гроші міняти до виїзду.

Білорусь

В Білорусі використовується обов’язкова передплатна система телепасу для іноземних авто, крім країн Митного Союзу. Також, телепас не можна передавати між машинами. Брамок оплати нема, контрольні рамки потрібно проїжджати на повній швидкості. При покупці вам дають пристрій, який вимірює проникність вітрового скла, але інструкційне відео оманливе. Пересвідчіться у показах пристрою як у напрямку ззовні всередину, так і навпаки. Проїзд із непрацездатним пристроєм повз контроль призведе до штрафу у 100 €, а поліція реагує миттєво. Звісно, поки ви не проїдете рамку, не буде гарантій, що пристрій встановленний правильно, а, на відміну від системи із брамками, немає безпечного варіанту перевірки. БелТолл ігнорує скарги на компенсацію штрафів, посилаючись на те, що ви маєте знати своє авто і це не їх проблеми.

Досить важко знайти придорожній ресторан. На заправках продають дуже низькоякісні пиріжки, що розігрівають у мікрохвильовках, та і все. Якщо хочете добре поїсти, доведеться з’їхати з траси до якогось міста. Можливо це не дуже об’єктивна оцінка, але це висновок з мого досвіду дороги від Гомеля до Вільнюса.

Угорщина

Павлін на паркані заправки, звичайна річ у Європі

Угорщина має унікальну систему оплати трас. «Електронная він’єтка» прив’язується до номеру авто оформлюється онлайн, або на касі заправок. Контроль виконують камери, які візуально розпізнають номери та перевіряють наявність оплати. Тому номери краще тримати чистими. На заправках також є термінали самообслуговування системи електронних він’єток, але, наскільки я зрозумів, вони призначені лише на вантажний транспорт.

На початку серпня в Угорщині проходить всесвітньо відомий музичний фестиваль Сіґет, через що ціни на хостели та готелі в Будапешті злітають до астрономічних значень.

Естонія

Стоянки в Естонії крім звичайних євро-монеток можна оплачувати, надсилаючи СМС із номером авто та кодом місцевості на спеціальний номер. Вартість стоянки буде включена в оплату послуг мобільного зв’язку. Однак це працює лише із естонськими мобільними номерами, навіть TravelSim не підключена до цієї системи.

Словенія

Станція швидкої зарядки електромобілів на заправці OMV біля Постојни

Туалети заправок на словенських трасах мають оплату монетами і видають чек, яким можна повернути повну вартість на касі заправки. Зауважу, що це не працює в кафе та ресторані. Часто на заправках трапляються ресторани Marché де можна з’їсти обід з трьох страв за смішні гроші.

Дорога із Заґреба на Марібор зараз перероблюється на трасу станом на кінець 2016 і їздити вночі там достатньо боляче через вузькі смуги, зміни напрямків за залишки будівницьтва.

Хорватія

Межі міст в Хорватії позначені типово по-українськи, часто відповіді знаки стоять дуже далеко, або ж приховані в кущах. Оскладнюється це ти, що можна побачити зміни обмеження швидкості більше ніж у 50 км/год. причому одразу за поворотом. Одного разу я бачив перепад із 90 км/год. до 30 км/год. без проміжних знаків заздалегідь. Схоже на те, що є дозволене перевищення у +20 км/год., яке це певною мірою компенсує, але як іноземець я б на це не покладався.

На хорватських трасах діють знижки у 10% при оплаті карткою та до 23% (33,5% поза туристичним сезоном) при оплаті телепасом, що називається ENC. Телепас можна поповнити на пунктах оплати траси, СМС-кою з хорватського номеру або онлайн. Втім вкрай важко купити власне сам пристрій, оскільки пункти продажу часто випадково зачиняються, а їх робочі години достатньо вузькі. Мауть найкраще спробувати приїхати у Заґребський офіс у робочий час. Також існують інші варіанти оплати, але вони переважно вигідні водіям-резидентам. Істрійський півострів має власну мережу трас і тому не підключений до системи ENC.

Валютою Хорватії є Куна, її курс близько 7,5 Kn до 1 €. Я бачив, як заправка Лукойл цим зловживає: біля словенського кордону вони додають нуль попереду до цінника, через що створюється враження ціни 0,89 €/л., хоча насправді це 1,2 €/л.

Боснія та Герцеговина

Боснійська конвертовна марка прив’язана до Євро та має постійний курс обміну у приблизно 2 Мк до 1 € (1,95583 якщо бути точним). Таким чином її можна сприймати як завуальоване Євро із вдвічі більшим номіналом і нема потреби порівнювати курс у пунктах обміну. Монети та банкноти, що їх випускають Федерація Боснії та Герцеговини й Республіка Српска мають відмінний дизайн, але скрізь однаково приймаються. Також між складовими країни нема кордону, з точки зору подорожуючого таким чином, особливої різниці теж нема.

Мережа босінійських автотрас станом на 2016 ще в дуже в зародковому стані, тому через гірську місцевість більшість доріг є дуже повільними до того, яку малу відстань вони, як здається, покривають. Радять не заходити на природі далеко від доріжок через велику кількість залишених під час війни мін.

В Боснії найдешевше пальне на Балканах.

Сербія

Сербські автотраси дуже дешеві відносно до їх якості. В центрі міст стоянка оплачується по телефону як в Естонії, коли СМС-кою надсилаються номери машини, та код місцевості при початку та завершенню паркування, а оплата додається до рахунку мобільного зв’язку. Судячи по всьому для цього потрібно мати Сербську SIM-ку, я ніколи ще не користувався цією системою. Звичайні паркомати теж є, але часто не працюють.

Україна не визнає незалежності Косово, а Косово зі своєї власної точки зору не членом системи Зеленої Карти. Через це, Зелені Карти там не діють і потрібно купляти додаткове страхування на кордоні. Сербія дозволяє в’їзд, щонаймеш по контрольно-пропускних пунктах, які вона контролює, але прикордонники перештампують будь-які позначки, які лишають косовари.

Німеччина

Випадкові виїзди з траси можуть призводити до добрих краєвидів

Німецькі автотраси наразі безкоштовні, але існують плани введення він’єток та відшкодування їх ціни для місцевих водіїв. На більшості прямих ділянок обмеження швидкості дійсно немає, але часто бувають пробки та ремонти. На станціях трас часто буває платний душ. Туалети майже всі належать компанії Sanifair і також платні, коштують 0,7 €, але видають чек на 0,5 €, що його можна використати на заправці, або ж у будь-якому ресторані чи фаст-фуді в межах станцій автотрас. Автомат оплати приймає монети, а також безконтактні платіжні картки. Інтернет зазвичай від Telekom, безкоштовний одну годину на добу. Втім, годинний ліміт не синхронізується між заправками та легко обходиться.

Центри міст Німеччини мають зону, в яку в’їзд заборонений без спеціальної наклейки. Наклейка видається місцевим органом техогляду і коштує 10 €, її колір залежить від класу вихлопу (EURO). Із зеленими наклейками можна заїжджати скрізь, жовті більш обмежені. Перед заїздом у велике місто раджу перевірити мапу його Umwelt-зони. Дизельні двигуни дискримінуються набагато сильніше бензинових, моїй машині трохи більше 10 років, а я вже не можу в’їжджати майже нікуди в містах.

Німецькі знаки заборони стоянки та зупинки мають незвичне позначення початку та кінця. Стрілочка ліворуч на знаку позначає початок, дві стрілочки — продовдження, праворуч — кінець. На двосторонніх вулицях заборонено паркуватись біля краю зустрічної смуги з міркуваннь безпеки.

Швейцарія

Швейцарські він’єтки мають лише річний варіант і тому найдорожчі для короткочасного проїзду, але у перерахунку на кількість днів дійсності виходять найдешевшими. Вночі багато заправок зачинено, тому якщо треба проїхати Швейцарію по трасах після півночі з будь-якої причини, краще купити він’єтку заздалегідь у сусідній країні. Навіть на критих стоянках часто буває неможлива оплата карткою.

Правила стоянки у Швейцарії мають вкрай заплутану систему. Зазвичай, білі пакомісця є платними вдень і розташовуються біля паркоматів. Сині місця і зони дозволяють безкоштовну стоянку із паркувальним диском протягом певного часу (1 годину, зазвичай) від 8:00 до 11:30 та з 13:30 до 18:00 (7:00-19:00 у вихідні дні), а поза цими годинами без обмежень. Обмеження може не діяти на машини місцевих жителів із спеціальною наклейкою. Жовті місця зарезервовані для власників, зазвичай це доставки для магазинів, пошта, поліція тощо. Ще за легендою є червоні зони де можна із спеціальним документом для туриста стояти 15 годин… ну, ви взрозуміли. І це все же має локальні тонкощі, бо країна дуже децентралізована. Навіть місцеві часто не можуть пояснити, як правильно паркуватись. Поґуґліть про кантон, куди ви збираєтесь перед виїздом.

Швейцарія не має регулярного паспортного контролю із ЄУ через Шенген, але має митний контроль. Тому на кордоні вас все одно можуть зупинити, тим більше із іноземними номерами. Щоправда, частіше все обмежується питанням, куди ви їдете, особливо вночі. На деяких пунктах просто нема прикордонників, що формально робить їх суцільним зеленим коридором.

Італія

Траси в Італії дуже дорогі, а функціонал на станціях суттєво гірше французського. Особливі проблеми із наявністю Інтернету, дуже часто буває система аутентифікації через італійський, французський, німецький чи чомусь грецький номер. Буває можливість аутентифікації безкоштовно платіжною картою із будь-яким телефоном, але ані український, ані естонський номери не сприймаються, як дійсні. В мережі Autogrill можна непогано поїсти, але ввечорі все швидко зачиняється. Також, часто трапляється суперечлива дорожня сигнализації по напрямках. Існує телепас, є варіанти із пост-оплатою через рахунок у SEPA, або передплачуваний, який коштує 49 €. Брамки, виділені на телепас, інколи не мають шлагбаума, дуже важливо в них не заїжджати випадково.

Дороги поза трасою неймовірно повільні через величезну кількість кіл, можна їхати 500 км буквально весь день. В грудні вся долина річки По вкрита щільним туманом. Під час туману діють знаки обмеження 50 км/год. Вони позначаються табличкою in caso di nebbia («під час туману»). В містах туман трохи розсіюється, тому, наприклад, подивитись Мілан можна. А за декілька кілометрів від нього — біла стіна. Заздалегідь дізнайтесь, де у вас в машині вмикається задній протитуманний ліхтар.

Центри міст Італії мають зони обмеження трафіку. Конкретні правила встановлюються окремо в кожному місті, знаки на в’їзд містять забагато інформації щоб прочитати та усвідомити на ходу. У випадку туризму краще взагалі намагатись не заїжджати в центр взагалі, принаймні вдень, або наперед дослідити правила конкретного міста.

Франція

В Аннесі не виконується регламент ЄУ із інтервалу розстановки мартинів

Французські автотраси також дуже дорогі, але зазвичай обладнані комфортними станціями із цілодобовим Інтернетом, безкоштовним душем, часто мікрохвильовкою, підкачкою колес тощо. На французських трасах зазвичай є індикація вільних місць на стоянках та ціна на пальне на заправках в межах 100-200 км. Є декілька варіантів телепасів. У випадку пост-оплати на SEPA-рахунок, сам пристрій є безоплатним, але за нього вноситься застава 30 €. Користування телепасом по найбільш вживаній туристу formule temps libre коштує 2 € в місяць користування (безкшотовно, якщо в місяці не було оплат трас). Є парнерська програма із BlaBlaCar, що дозволяє користуватись телепасом безкоштовно за умови того, що в місяці було 50 км поїздки з пасажирами по BlaBlaCar в мережі Vinci Autoroutes. Телепасом можна також розплатитись на виїзді з критих стоянок мережі Vinci.

Важливі таблички до знаків: par temps de pluie («під час дощу») та rappel («нагадування»). Із незрозумілих причин вони пишуться текстом, попри наявні аналоги у Віденьскій конвенції.

В Ніці можна за 25 € (пожиттєво) оформити картку, що дозволяє платний прокат електромобілів, або безплатну зарядку власного електромобіля в мережі Auto Bleue. Враховуючи час зарядження електромбілів це можна використовувати як де-факто безкшотовну стоянку, яка майже завжди вільна, оскільки станції є по всьому місту, а паркомісце для зарядки є зарезервованим для електрокарів.

Landswellsong бліґ Олексія Протаса